Минуло 75 років з часу неправедного Львівського псевдособору УГКЦ — час цілком достатній для того, щоб охопити зором усю цю болісну сторінку нашої історії.
Із цією трагічною сторінкою української історії студентів групи К-21М ознайомили викладачка історії Віра ОРЕЙДА та завідувачка бібліотеки Ольга МИХАЙЛИШИН на інформаційно-просвітницькій година ««Львівський собор» 1946 року: історичні обставини та сучасні оцінки», яка відбулася в читальній залі бібліотеки.
За допомогою Львівського псевдособору, комуністичним режимом було реалізовано насильницьку ліквідацію Української Греко-Католицької Церкви через приєднання її до Російської православної Церкви. Вже в 1939 році радянська влада організувала широку кампанію переслідувань, залякування та дискредитації греко-католицьких єпископів та священиків, звинувачуючи їх у зв’язках з націоналістичним підпіллям.
В 1945 році відновлюються репресії. Заарештовано митрополита Йосифа Сліпого, а також інших єпископів. А наприкінці квітня створено «Ініціативну групу по возз’єднанню Греко-католицької Церкви з Православною Церквою» у складі о. Гавриїла Костельника, настоятеля Преображенської церкви у Львові, о. Михайла Мельника з Перемиської єпархії та о. Антонія Пельвецького, з Станиславівської єпархії. Ініціативна група займалась приготуванням до собору, на якому мала б бути скасована Берестейська унія від 1596 року та мало б відбутися приєднання до Російської православної Церкви.
8-10 березня 1946 року в соборі святого Юра відбувається Львівський собор, на якому було ухвалене одноголосне рішення щодо приєднання до Російської церкви.
Діяльність Греко-Католицької Церкви в Україні та на засланні продовжувалась підпільно. Незважаючи на постійні репресії, катакомбна Церква змогла зберегти свою ієрархічну структуру, та мужньо вистояла у найважчі роки випробувань. У 80-х роках розпочався рух за легалізацію УГКЦ. Радянська влада змушена була визнати право УГКЦ на свободу віросповідання і 28 листопада 1989 р. – перед зустріччю Івана Павла ІІ з Михайлом Горбачовим – було оприлюднено заяву Ради у справах релігій при Раді міністрів УРСР, згідно з якою греко-католики отримали право створювати і реєструвати релігійні громади, в УРСР.