У святково-календарному циклі ми протягом року стаємо свідками та учасниками багатьох свят: релігійних, міжнародних, етнічних та, звісно ж, державних. Вважається, хто має свята - той має події, а хто має події – той має досягнення.
Вже вкотре ми наближаємось до величної дати, яка для кожного, хто зветься українцем, протягом 29-ти років стала і святом, і подією і національним досягненням.
23 серпня ми відзначаємо День українського прапора. Цей день в історії сучасної України відштовхується від часу конституційного та юридичного затвердження державного прапора, символіки країни, однак історичне коріння має ще з прадавніх часів. Адже саме жовто-блакитні кольори на полотні стали обличчям багатолітньої боротьби українців за свободу та державність. Ці кольори стали і візитівкою серед народів світу тієї нації, яка, попри майже тисячолітній період чужинської окупації, залишалась свідомою, незламною, живучою, наполегливою до святої мети.
Це не просто символ народу чи держави, це символ історії, адже саме під цим знаменом більше століття тому творилась та боролась за своє право на життя УНР, по цих кольорах у світі поважали та підтримували наше підпілля та дисидентів, під цим прапором ми розпочали так званий «парад суверенітетів» та вирвались з тюрми народів під назвою СРСР. З майорінням нашого прапора творились політичні, культурні, спортивні та економічні досягнення нашого часу. Зрештою, саме під синьо-жовтим стягом і сьогодні продовжується боротьба за цілісність та самостійність наших територій. Під українським прапором боролись та полягли українські герої, і наче святинею нашим прапором надихались до боротьби та набирались з нього сил ті, хто тримає і тримав лінію фронту на сході України, ті, хто визволяв Слов’янськ та до смерті захищав ДАП, і ті, хто мобілізував українську націю до спільної боротьби.
Саме завдяки існуванню нашого прапора ми 24 серпня святкуємо як результат історичного процесу наше національно-державне Різдво – День Незалежності України. Цей величний та світлий день, що настав 29 років тому, став для нас продовженням споконвічної традиції та пам'яті про нашу українську державність, а також початком нового життя оновленої самостійної соборної України. Це насправді беззаперечний доказ того, що не тільки періодично, але неперервно, від Русі-України до Галицького королівства, від Галицького королівства до Гетьманщини, від Гетьманщини до УНР, від УНР до сьогодення, була, є і буде Україна. Адже попри всі утиски і переслідування завжди були, є і будуть ті,хто розмовляє українською, хто живе по-українськи, хто воює, повстає та захищає свою культуру, церкву та історичні фундаменти державності.
ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний коледж» щиро вітає та розділяє святкову радість з усіма студентами, викладачами, колегами, з кожним, хто гордо та незламно, наче святе знамено, носить наймення «українець» чи «українка». Щиро вдячні за нагоди колективу НУБіП України та усім партнерам і колегам за багаторічну спільну працю в ім`я розвитку та процвітання нашої спільної Вітчизни, зокрема для її історичної святої аграрної справи. Бажаємо, щоб кожного громадянина України на життєвій стежині зустрічали лише моменти гордості та впевненості за свою країну, а Всевишній Господь допоміг нам перенести усі труднощі, збороти ворогів, зблизити суспільство, розвинути добробут та назавжди утвердити непохитність та славу України для майбутніх поколінь та віків. Нехай Україна для нас звучить піснею, ллється новими успіхами, колоситься житами і пшеницею, ясніє розумними очима дітей та молоді, твердне у досвіді поколінь та майорить перемогою над ворогами та негараздами в ясному обличчі нашого національного стягу над безкрайніми просторами прославленої України.