«Модернізм як мистецька філософія кінця ХІХ початку ХХ століття» – такою була тема засідання обласного методичного об’єднання викладачів культурології закладів фахової передвищої освіти Тернопільської області, що в режимі відео-конференції відбулась у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж економіки, права та інформаційних технологій Західноукраїнського національного університету». Участь у ньому взяв і наш коледж, зокрема, викладач-методист Лещук Василь.

Відкрила засідання голова методоб’єднання викладачів культурології, викладачка Технічного коледжу ТНТУ ім. Івана Пулюя Ольга Володимирівна Коневич. Вона подякувала учасникам за активність та наголосила на важливості теми засідання, зупинилась на особливостях умов, у яких відбувався розвиток мистецтва кінця ХІХ початку ХХ століття, та його основних напрямках.

Відтак слово надали оганізаторам.

Модернізм – епоха в історії європейської культури кінця ХІХ – початку ХХ ст., яка має певну завершеність і цілісність. Не існує єдиної думки щодо виникнення модернізму. Тривалий час вважалося, що це мистецьке явище зародилося у Франції в 70-х роках ХІХ ст., а найпершими його проявами були імпресіонізм і символізм. Деякі дослідники вважають поняття «модернізм» недоречним і наполягають лише на вивченні тих напрямів у мистецтві та літературі цього періоду, що мають конкретно-часові орієнтири та художні настанови. Однак кожний художній напрям, виявляючи свою неповторність, характеризується спільними визначальними рисами модернізму: експериментаторство, формотворчість, тяжіння до умовних засобів, пріоритет форми над змістом, антиреалістична спрямованість. Модернізм як мистецький феномен рубежу віків спричинив кардинальні зміни в світовідчутті та естетичних орієнтаціях нового часу. На зміну реалістичній об’єктивності прийшла модерністська художня суб’єктивність. Модерністи заперечували традиційну парадигму реальної людини в реальному суспільному та історичному бутті, в основі якої лежав культ матеріального світу й людського розуму. Процес модерністської творчості, за визначенням літературознавця Д. Затонського, «…є процесом перетворення реальних явищ, подій, проблем на ідіоми, символи, знаки – 6 тобто абстрактні форми, що не відображають дійсності, а лише її символічно моделюють...». На думку одного із теоретиків модернізму К. Фідлера, «мистецтво аж ніяк не покликане проникати в низьку дійсність, що є дійсністю для всіх людей... Мета модернізму бути мистецтвом для митців, а не для мас людей». У кращих зразках модерністське мистецтво завжди елітарне, складне для сприйняття і кожен визнаний митець-модерніст має яскраво виражену неповторність. Модернізмом називають не лише новий етап самоусвідомлення європейської спільноти, але й художній метод цієї епохи.

Майже три години спілкування минули непомітно. Вони не тільки відкрили маловідомі й цікаві сторінки історії, культури й мистецтва України і, зокрема, Тернопільщини кінця ХІХ початку ХХ століття, а й збагатили кожного духовно та заохотили до ще глибшого вивчення даного періоду й зарядили неймовірним позитивом до нових звершень.

Василь Лещук,

викладач-методист циклової комісії гуманітарних дисциплін