Відокремлений структурний підрозділ «Бережанський фаховий коледж НУБіП України» вшановує жертв «Голокосту» та нацистських репресій, приєднується до міжнародного поминання.
27 січня в історії Європи та світу став поминальним, який відкриває нам жахливі та страшні явища і події минулого століття, точніше періоду Другої світової війни, який приніс один з найкривавіших сюжетів в історії людства – Голокост.
Нацистська Німеччина тих часів розпочала своє сходження не з реформ, дипломатії, а із знищення інших націй, які проживали із німцями на одній землі. Зокрема навіть там, куди нацистський чобіт приходив як окупант: в Польщі, Чехії, Австрії, Франції, тодішньому СРСР, на українських землях.
Сам зміст тиранії Голокосту передбачав винищення єврейської нації, яку спочатку плюндрували, принижували, грабували, а потім й зовсім масово знищували у «гетто», концентраційних таборах, масовими розстрілами та газовими камерами, у тортурах і муках. Однак за своїм розмахом це звірство стало однією з найбільших трагедій ХХ століття, і горем, яке об`єднало всі народи та нації у світі.
Ми, українці, стали водночас свідками і мучениками цього горя, адже саме на нашій території, у Бабиному Яру поряд з українцями було розстріляно десятки тисяч єврейського населення, саме нам довелося спільно переховувати переслідуваних у своїх домівках та сховищах, в оточенні окупантів та колабораціоністів, ризикуючи своїм життям задля порятунку спільного.
Станом на сьогодні, коли від Голокосту нас відділяє майже вісім десятків років, історична рана й досі не загоюється. Ми бачимо, що поворот історії завжди неочікуваних, і нині, ми, які лише крокуємо шляхом видозмін та євроінтеграції, маємо честь бути визнані як народ праведник, святі, бо маємо найбільший титул від єврейської нації. І сьогодні, коли ми воюємо та мобілізовуємось на захист своєї держави, то саме Ізраїль є одним із наших союзників у військовій та політичній сфері.
Незважаючи на різне ставлення серед українців до сіоністського руху, ми завжди матимемо на озброєнні спільну єдину стратегію, що українці та євреї, як благословенні Всевишнім народи мають ідентичний історичний шлях, мають спільне горе, а відтак повинні у майбутньому мати і спільну перемогу над бідами, і над ворогом, який для нас сьогодні в різних відношеннях, але в загальній мірі теж спільний.