Жовтень-листопад – пора різноманітних олімпіад, змагань і конкурсів. Кожне змагання, безумовно, певний досвід і нові враження.
14 листопада я вкотре взяла участь у Міжнародному конкурсі з української мови ім. П. Яцика, цього разу вже як студентка коледжу. Цей конкурс для мене завжди є чимось особливим, бо ще у школі чітко зрозуміла, що українська мова для нас не просто є навчальним предметом, а метою на життя, адже мову постійно потрібно пізнавати і вивчати протягом усього життя.
Так от, я разом з іншими студентами взяла участь у І етапі конкурсу. Минуло кілька днів… Утішлива для мене новина: серед переможців як учасник команди Бережанського агротехнічного коледжу поїду в Тернопіль на обласний етап. Ми старанно готувалися…
І ось 8 грудня Підховна Інна і я (Олексів Світлана) разом із Дубляницею Катею о дев’ятій годині ранку в Тернополі робимо селфі у школі № 16. Ми, безумовно, хвилювались дуже, бо хотіли написати все якнайкраще. Оксана Мирославівна заспокоювала й говорила оптимістичні слова. Для нас також приємним сюрпризом став виступ учнів школи, який зарядив позитивним настроєм і налаштував на наступні три години плідної праці.
Окрім вражень, я отримала новий безцінний досвід, котрий є таким важливим саме для мене: зараз ми студенти першого курсу, а згодом… Участь у подібних конкурсах допомагає нам подолати якісь внутрішні бар’єри і хвилювання. Такими змаганнями ми ніби готуємося до майбутнього складання ЗНО, до праці в нових умовах, до спілкування з новими людьми. До речі, у Тернополі ми познайомилися з кількома дівчатами, а нові знайомства – це завжди чудово.
Отож, я дуже рада, що взяла участь у ХІХ Міжнародному конкурсі з української мови ім. П. Яцика, оскільки це змагання – завжди новий досвід, безцінні враження та яскраві емоції. Хоч ми не вибороли призові місця, та сподіваємося, що викладачі нами пишатимуться. Як на мене, Інна, Катя і я гідно представили Бережанський агротехнічний коледж.