25 лютого 1871 року в Новоград-Волинському народилася Лариса Косач, яка увійшла в історію під псевдонімом Леся Українка. Саме вона стала однією з центральних постатей української культури та піднесла її до європейського рівня. Але світове значення творчості письменниці довго применшували а образ спотворювали. 

Сучасники дорікали Лесі Українці, що та писала багато драм на раньохристиянські та античні теми і вимагали більше творів про українську історію. Але насправді, коли Леся Українка писала про Грецію, завойовану Римом, то під Грецією мала на увазі Україну, а в драмі «Вавилонський полон» говорила про поневолений український народ, який мусить пройти випробування й вистояти. Леся Українка брала історичне тло, але говорила про свій час.

«Майже всі адресати листів Лесі Українки, які дожили до 1917 року, пішли творити УНР. Наприклад, її найближчі друзі Людмила Старицька-Черняхівська і Іван Стешенко були членами Центральної Ради. Чоловік Климент Квітка став заступником міністра юстиції УНР. Леся Українка також багато й тісно спілкувалася і співпрацювала з Михайлом Грушевським», – зауважує літературознавиця Віра  Агеєва.

Чи була Леся Українка «слабосилою, хворою дівчиною» та «другом пролетарів», як ставилася до Маркса, чи була атеїсткою, чому називала російське підданство «національним нещастям» та як боролася із російським імперським колоніалізмом? Чому вважала, що «братні народи» просто сусіди», які не мають спільних інтересів і їхнє майбутнє – жити окремо? Звідки взявся псевдонім Леся Українка? 

Відповіді на запитання та про багато інших цікавих фактів життя та творчість  письменниці  ми шукали  спільно із викладачкою Уляною БУРДАШ, студентами  груп ЕкЕо-11М та СП-11М та директоркою Бережанського міського музею книги Лесею КРАСІЛЬНІКОВОЮ 06 березня 2023 року на  літературно-пізнавальній годині «Високе світло імені та слова», присвяченій Лесі Українці, українській письменниці, перекладачці та культурній діячці.