Цього року дев'ятого березня вся Україна відзначає 209-ту річницю з дня народження великого сина України. Кожному народові Бог подарував величну постать, котра була б проявом його душі, його зорею. В українців такою постаттю є Тарас Шевченко – Велетень Духу, український Мойсей, Пророк, Батько, Кобзар, Тарас… У ньому наша історія, все наше буття. Шевченко – це Україна.
Шевченко любив Україну, любив до болю, і хотів бачити її вільною землею вільних людей. Він жив і боровся в ім'я тієї України, яка скине кайдани, яка не знатиме неволі, яка увійде колись незалежною до вільної сім'ї європейських народів.
Одна з сокровенних мрій Кобзаря збулася. Україна стала незалежною. Але хіба сьогодні можемо стверджувати, що виконали всі його заповіти? Ні. Нам ще треба довго йти до втілення його ідеалів на своїй землі.
Попри неспокійну ніч 9 березня в честь 209–ї річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка громадськість Бережан прийшла на захід до пам'ятника Великому Кобзарю, щоб вклонитись величі його слова, його духу, поклонитись цьому священному місцю та покласти квіти до пам'ятника Кобзаря.
Викладачі та студенти Відокремленого структурного підрозділу «Бережанський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» також взяли участь в урочистому зібранні.
