У 1918 на четвертому році Першої світової війни в Австро-Угорській імперії постала нова національна держава Центрально-Східної Європи - Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), яка відразу після проголошення поринула у горнило польсько-української боротьби за австро-угорський спадок.
18 жовтня 1918 року у Львові з представників українських парламентарів, духівництва та студентства утворюється Українська Національна Рада на чолі з Євгеном Петрушевичем, яка наступного дня оголошує про постання на теренах Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття єдиної української держави.
Завдяки рішучим діям сотника Українських січових стрільців Дмитра Вітовського українські військові зуміли випередити поляків на два дні та успішно провести 1 листопада 1918 року збройне повстання у Львові, найбільш відоме як Листопадовий чин або Листопадовий зрив, захопивши основні стратегічні об’єкти міста. Внаслідок цього українська влада проголошується в основних містах краю: Станіславі, Тернополі, Самборі, Стрию.
9 листопада 1918 року Українська Національна Рада проголосила Західну Україну незалежною державою – Західноукраїнську Народну Республіку. В екстремальних умовах було вироблено Тимчасовий основний закон ЗУНР, що був ухвалений 13 листопада 1918 року.
Площа ЗУНР становила близько 70 тис. кв. км, населення – 6,2 млн осіб. За кількістю населення ЗУНР перевищувала Швецію, Норвегію, Данію, Голландію.
Процесу формування вищих органів влади та управління на західноукраїнських землях був подібний до аналогічних процесів в Наддніпрянській Україні, щоправда ті розпочалися роком раніше. Законодавчим органом ЗУНР була Українська Національна Рада, тимчасовий законодавчий орган, до моменту скликання Сейму.
Уряд ЗУНР – Державний секретаріат був створений 9 листопада 1918 року. Очолив його громадський і політичний діяч, адвокат Кость Левицький.
Особливістю законодавчої діяльності ЗУНР була її соціальна спрямованість. Серед найважливіших конституційних актів: Закон про шкільництво від 13 лютого 1919 року, що визначав державний статус шкіл на західноукраїнських землях, Закон про державну мову від 15 лютого 1919 року, Закон про громадянство від 8 квітня 1919 року. За Законом про земельну реформу від 14 квітня 1919 року. створювався єдиний земельний фонд ЗУНР.
Відразу після Листопадового зриву 1 листопада 1918 року у Львові розпочалося польське повстання, зав’язалися бої. Поступово протистояння між поляками та українцями в столиці Східної Галичини переростає у повноцінну польсько-українську війну.
У цих умовах на перший план виступило завдання формування збройних сил ЗУНР, здатних протистояти польській агресії. Ще 13 листопада 1918 року ухвалено Закон про організацію війська та оголошено часткову мобілізацію. Уряд приступив до створення Галицької армії.
Розуміючи, що сили дуже нерівні, й поодинці вистояти не вдасться, уряд ЗУНР направив делегацію до Наддніпрянської України для переговорів про взаємодопомогу. Перемовини завершили підписанням 1 грудня 1918-го у Фастові Передвступного договору між УНР і ЗУНР. Урочисте проголошення об’єднання двох частин України – УНР і ЗУНР відбулося 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві.
Національне питання в західноукраїнських землях набуло першочергової ваги. Збереження конституційних традицій і організованості часів Австро-Угорщини сприяли тому, що в ЗУНР панував відносний порядок та стабільність. Однак для перемоги українському національно-визвольному рухові не вистачало сил, адже він спирався лише на 3,5 – 4 млн. галицьких українців. Боротьба західних українців з поляками виявилася тривалою і відбувалася з перемінним успіхом. Одначе політична та військова підтримка Польщі з боку країн Антанти вплинула на перебіг збройної боротьби. Надії ЗУНР на допомогу зі Сходу та з боку Антанти виявилися марними. Навіть об'єднавши у липні 1919 р. свої збройні сили з військами Директорії УНР, Галицька армія не змогла протистояти активному натиску поляків і зазнала поразки.
14 березня 1923 р. Рада амбасадорів (послів) Антанти ухвалила рішення про передання української частини Галичини під владу Польської держави на правах автономії, закріпивши окупацію західноукраїнських земель Другою Річчю Посполитою.
Викладачі та здобувачі освіти Бережанського фахового коледжу взяли участь у заході, присвяченому проголошенню Західноукраїнської Народної Республіки, який організували відділ культури, туризму та релігії Бережанської міської ради та Бережанський краєзнавчий музей.
Про Листопадовий чин потрібно знати і пам’ятати кожному українцю. Історія має властивість повторюватися, тому україніці, на жаль, постійно мають відвойовувати свої землі і доводити свою приналежність до них. Втім саме активні громадяни своєї країни завжди були і будуть стрижнем своєї держави. Листопадовий чин вкотре засвідчив усьому світові, що українці – нація борців за незалежність, за волю і державність України. Ця подія була проривом у свідомості, адже саме тоді, за твердженням істориків, українці зрозуміли, що можливе існування незалежної української держави.