"Хто не пам’ятає свого минулого – приречений пережити його знову", – ці слова американського філософа Джорджа Сантаяни стали епіграфом до історичної повісті Галини КОЗАК "Вигнанці", яку 11 жовтня авторка презентувала у коледжі.
Сирени повітряної тривоги не завадили проведенню заходу. Заздалегідь анонсовану презентацію в читальній залі бібліотеки, перенесли в укриття.
Повість "Вигнанці" присвячена виселенню західних українців у Сибір після Другої світової війни. Це трагічна історія родини авторки та односельчан, яких примусово вивезли на спецпоселення в Амурську область за підозру у співпраці з повстанцями і у співчутті до них. Ця повість про скалічені долі, загублені мрій, втрачені надії й можливості цілого покоління справжніх патріотів та борців за незалежну, вільну Україну.
Події у творі захоплюють читача від першої сторінки і години на збори, яку енкаведисти дали родині, щоб взяти саме необхідне, і до останньої – журавлинним шляхом повернення до рідної домівки. Гірка й водночас геройська доля однієї родини. Родини, яка боролась і перемагала, терпіла і виживала і в якій слово "Сибір" згадувалося майже щодня.
Пройшло багато часу від тих подій, часи змінились, а ворог – ні. Сьогодні український народ боронить наші землі від ворожої російської агресії. Україна знову платить найвищу ціну за свою свободу і незалежність, вписуючи нову героїчну сторінку у світову історію, яку нам потрібно вивчати і пам’ятати. Епіграф повісті актуальний як ніколи.
Працюючи над повістю, пані Галина дослідила велику кількість архівних документів й матеріалів, зібрала спогади репресованих осіб та родинні перекази. Книга ілюстрована архівними документами та світлинами того часу, які ще більше передають атмосферу того часу.
Хочу нагадати, що це вже друга наша зустріч з талановитою письменницею. Ми щиро надіємось і на наступні зустрічі з новими книгами, героями та їх авторкою – Галиною КОЗАК.
Щиро дякуємо за організацію зустрічі нашим добрим друзям – міському музею книги та його директорці Лесі КРАСІЛЬНІКОВІЙ.
