Голод… Це страшне слово повертає нас на 90 років назад у далекі 1932 – 1933 роки, коли через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних, тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення.
Вшановуючи пам’ять загиблих, з метою формування патріотичного світогляду до Дня пам’яті жертв Голодомору 23 листопада в читальному залі відбулась година пам’яті і скорботи «Голодомор – помста за свободу».
Захід підготовлений працівниками бібліотеки, викладачками циклової комісії гуманітарних дисциплін Ганною П’ЄНТАК, Олександрою БОЙКО та здобувачами освіти груп ЕкП-11 та Ат-11.
У своєму вступному слові завідуюча бібліотекою Ольга МИХАЙЛИШИН наголосила, що цьогорічні вшанування проходять під гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!» та провела паралелі між подіями 90-річної давності та сьогоденням. Через 90 років після Голодомору-геноциду росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову – знищити українську націю як таку. Для цього окупанти масово вбивають і депортують українців, руйнують міста. В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
Щемкий спомин про гірке минуле українського народу відчули усі присутні на заході у словах ведучих Христини БАЗИЛЕВИЧ та Христини ПРОСКУРНИК (гр. ЕкП-11).
Хронологію цих гірких подій висвітлили у своїх доповідях Максим МАКАР, Владислав ГЕРАСИМІВ, Дмитро ЧОРНИЙ, Андрій ГАЙОВИЙ, Арсен БОДАК та Назар СКОРОПАДА (гр.Ат-11).
Про пекло, яке було в час Голодомору, крім історичної інформації, допомогли більше дізнатися й документальні кадри, які торкнулись серця кожного присутнього у залі.
Заримованим болем у слові звучала поезія, яку прочитали Тетяна КАЧУРОВСЬКА (гр.ЕкП-11), Дмитро ЧОРНИЙ та Арсен БОДАК (гр.Ат-11) .
Ганна П’ЄНТАК інформувала аудиторію про визнання іноземними державами та міжнародними організаціями Голодомор 1932 – 1933 років – геноциду українського народу, а також привела багато прикладів відображення цих трагічних подій у художній літературі.
Олександра БОЙКО підкреслила, що нашим спільним обов'язком є гідно вшанувати вбитих голодом жертв комуністичного режиму і передати пам’ять про трагедію наступним поколінням. Нагадала, що щороку в Україні у четверту суботу листопада на вшанування тих, хто помер з голоду, запалюють свічки. Цього року 25 листопада о 16-й годині Україна схилимо голови у загальнонаціональній хвилині мовчання. А із настанням темряви, нагадала присутнім запалити і поставити на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників, нашу віру у майбутнє.
На вшанування пам’яті жертв Голодомору була оголошена хвилина скорботи та запалені поминальні свічки.
Всі присутні у залі мали можливість ознайомитись з книжковою виставкою «Жнива скорботи».